Наталія Сінкевич. Laudare, Benedicere, Praedicare - Домініканський орден на Волині в кінці XVI - на початку XIX століття, Видавництво КАЙРОС - Київ 2009 - 408с. [мова українська] Ціна 60 грн.

Книга присвячена дослідженню інституційних засад, соціосередовища та основних напрямків діяльності домініканських монастирів Волині з кінця XVI до початку XIX ст. На підставі широкого кола джерел, перш за все з архівів Києва, Варшави, Кракова та Рима, вирішується низка питань історії домініканського ордену на Волині. У досліджуваний період на Волині існували тринадцять постійно діючих чоловічих домініканських монастирів, ще три функціонували короткий час, а фундація ще трьох не була реалізована. В монографії проаналізовано особливості матеріального забезпечення ордена на Волині, причини його конфліктів з місцевим суспільством, розглянуто особливості персонального наповнення волинських домініканських конвентів. Окремі розділи присвячено духовному та інтелектуальному життю вказаних обителей, їх душпастирській, місійній, благодійницькій та культурній діяльності. Автор — кандидат історичних наук, науковий співробітник Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та Національного заповідника «Софія Київська».

З питань придбання книжки, просимо надсилатти замовлення на адресу: This e-mail address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it .

Oтець Ігор після закінчення вивчення теології в Люблінському католицькому університеті вирішив розпочати новіціат в домініканському монастирі в Познані, вступаючи до Польської Провінції Ордену Проповідників. Зараз він мешкає і працює в Тарноберзі, де займається катехизацією та приготуванням молоді до таїнства миропомазання.

На проповіді владика Ніткєвіч нагадав, що фундаментом священицького служіння є глибока віра та поєднання з Ісусом Христом. Як приклад єпископ навів свідоцтво незламної вири вірменського архієпископа Мардін в південно-східній Турції, бл.Ігнатія Майолана, який прийняв мученицьку смерть, відкидаючи пропозицію переходу в іслам.

В урочистій Службі Божій взяло участь багато священиків з Польщі, України і Чехії. Прибули також численні брати-домініканці з Кракова, де останні кілька років жив і вчився о.Ігор.

Східна традиція Церкви називає св. Андрія Первозванним, бо він перший серед апостолів став учнем Христа і пішов за ним. У Євангелії можна знайти багато місць, пов’язаних з покликанням та життям св. Андрія, різного брата св. апостола Петра. Саме Андрій вказав Симону, майбутньому св.Петру-Скелі, на Ісуса. Апостол Андрій прийняв мученицьку смерть у Патрасі (Ахая). Хрест, на якому розіп’яли св. Андрія, мав форму букви "Х", нині таку форму часом називають "хрест св. Андрія".

Мощі св. Андрія перебувають в Італії, а голову апостола в часі ІІ Ватиканського собору Папа Павло VI звелів повернули до Патрасу під опіку Православної Церкви Константинопольського Патріархату, оскільки до Італії мощі апостола потрапили в наслідок хрестових походів на Константинополь.

"Слава Ісусу Христу! У зв’язку з деяким непорозумінням, яке стало мені відомим, маю честь Вас повідомити, що отці-домініканці, як і рівнож і всі інші священики Римо-Католицької Церкви, які служать на території Бучацької єпархії (територія частково співпадає з Львівською архідієцезією РКЦ в Україні – прим. ред.), жодних зв’язків, чи, тим більше, якоїсь співпраці з сектантами "Групи Догнала" (так звані "Підгорецькі отці") ніколи не мали.

Натомість, користуючись нагодою, хочу подякувати Вам за дуже гарну співпрацю і братні відносини отців-домініканців з греко-католиками в м. Чорткові і Бучацькій Єпархії в цілому.

Хай щедрий Господь благословить Чин Отців Домініканців і нагородить всіма дарами, необхідними для праці на благо Католицької Церкви".

21 жовтня 2009 р. Генеральний Магістр Домініканського Ордену, о. Карлос Аспірос Коста ОР, закінчує візитацію нашого Вікаріату, що розпочалася минулого тижня в Санкт-Петербурзі.

Разом з Генералом до України прибув о. Войцех Делік ОР, соцій Ордену для Центральної та Східної Європи. П’ять днів в Україні були наповнені цікавими зустрічами, гарячими проповідями, непростими питаннями та непересічними відповідями – о. Карлос не лише здійснив офіційний візит до Вікаріату, а й допоміг нам свіжим оком подивитися на покликання, монаше життя, досягнення та негаразди.