Літургійні тексти урочистості Христа-Царя говорять про тріумф Ісуса Христа, тоді як Євангеліє розповідає про його страждання. Може видатися, що між ними є протиріччя. Ці два аспекти, дві сторони свята Христа-Царя можна порівняти з двома сторонами вітражу в готичному храмі: якщо дивитися на вітраж ззовні храму, неможливо зрозуміти, що на ньому зображено. Але якщо подивитися на вітраж зсередини храму, все стає зрозумілим.

Чому існує таке свято? Хіба Сам Христос не відмовився від титулу царя? Хіба після розмноження хлібів, дізнавшись, що люди хочуть зробити Його царем, Христос не віддалився від народу? Однак, коли Пілат спитав Ісуса: «Ти — цар юдейський?», Він відповідає: «Царство Моє не від світу цього» (пор. Йн 18. 33-37). Що ж означає для Христа бути царем?

Храм св. Станіслава, Єпископа й Мученика, і Матері Божої Цариці Святого Розарію від віків був знаний як центр марійної духовності. Цей культ пов’язаний з чудотворним образом Матері Божої Святого Розарію. Виразом великої марійної побожності, пов’язаної з чортківською святинею, була коронація образу папськими коронами, яку 29 серпня ц.р. здійснив архієпископ Мокшицький.

В неділю в парафіяльних кіосках з’явился новий номер «КВ». Цього разу він присвячений семінарії в Ризі та священикам з України, які вчилися у Ризькій митрополичій духовній семінарії.

Зокрема, читайте:

— про особливості світового міжконфесійного діалогу

— інтерв’ю з послом Латвії в Україні

— новини з життя Католицької Церкви в Україні

— про душпастирів та парафіян парафії в Шепетівці

— життєвий шлях о. Амвросія Міцкевича: «Я все одно піду до семінарії…»

— «Мандрівний Апостол» — від смерті о. Пасхаліса Немченка минуло вже 15 років…

— літургійні сторінки

— інтерв’ю з випускником Ризької Семінарії владикою Маркіяном Трофим’яком про минуле і сьогодення Церкви в Україні

І ще багато цікавих матеріалів про історію семінарії в Ризі та історії тих, хто її по праву називає Alma Mater.

Про передплату на «Католицький Вісник», а також про те, як замовити окремі номери, можна дізнатися за тел. у Києві (44) 5033022. Для передплатників — поспішайте! Передплатна кампанія триває до 1 грудня! Вартість 1 екз. складає 2 грн. 50 коп. (з 1 січня — 2,8 грн), річна на 2010 р. — 67 грн.

Одного разу я почув, як люди оцінюють переваги різних монаших орденів. У кармелітів добре молитися, у бенедиктинців – співати, у єзуїтів – працювати. А що доброго у домініканців? Колись говорили, що у домініканців добре вмерти. Щоб попередити можливу реакцію на цю фразу, одразу зазначу: добре померти в Ордені, але не тому, що в ньому трудно жити, а тому, що він завжди був відомий турботою про своїх померлих. У нас, домініканців, віддавна був звичай молитися за тих, хто помер раніше нас. І зараз ми, як і звичайно, збираємося на «подвір’ї померлих» – там, де в минулі часи ховали померлих братів – щоб помолитися словами псалму De profundis («З глибини») за братів, чия річниця смерті припадає на даний день. И це – в доповнення до багатьох повсякденних молитов за померлих.

Традиція святкувати пам’ять всіх святих народилась, подібно як і багато інших звичаїв неподіленої Церкви, на Сході – як спомин всіх мучеників. Вже святий Йоан Златоустий згадує про свято Всіх святих мучеників. Від VI ст. цей звичай вкорінюється і в Західній Церкві. Відзначення пам’яті всіх мучеників звершується спершу, як на і на Сході, в першу неділю після П’ятидесятниці. В першій половині VIII ст. Папа Григорій III розповсюдив спомин на всіх святих, шанованих в Церкві, одночасно перенісши день урочистості на 1 листопада.

21 жовтня 2009 р. Генеральний Магістр Домініканського Ордену, о. Карлос Аспірос Коста ОР, закінчує візитацію нашого Вікаріату, що розпочалася минулого тижня в Санкт-Петербурзі.

Разом з Генералом до України прибув о. Войцех Делік ОР, соцій Ордену для Центральної та Східної Європи. П’ять днів в Україні були наповнені цікавими зустрічами, гарячими проповідями, непростими питаннями та непересічними відповідями – о. Карлос не лише здійснив офіційний візит до Вікаріату, а й допоміг нам свіжим оком подивитися на покликання, монаше життя, досягнення та негаразди.