Домінік Дука народився в м. Градець-Кралове у 1943 році. У 1969 р. він став послушником Домініканського ордену, у 1970 р. прийняв сан священика і у 1972 г. склав вічні чернечі обітниці. Протягом п’яти років о. Дука служив парафіяльним священиком в одному з північних районів Праги, поки у 1975 р. комуністична влада Чехословакії не заборонила йому служити. Священик був змушений протягом майже 15 років працювати креслярем на автомобільному заводі «Шкода» в місті Плзень. Але о. Дука таємно продовжував служити, викладав теологію послушникам-домініканцям і сам також отримував богословську освіту. За свою підпільну діяльність отець 15 місяців (1981-82) провів за гратами. З 1986 р. по 1998 р. він був головою домініканської провінції Богемії і Моравії. У 1990-х роках о. Домінік Дука обіймав посаду професора бібліїстики і біблійної антропології в університеті міста Оломоуц. У 1998 р. Папа Іоанн Павло II призначив Дуку єпископом його рідного міста Градець-Кралове.

Як раніше повідомляли чеські ЗМІ, коментуючи чутки про своє можливе призначення до Праги, прелат заявив, що вважає важливим для Церкви спілкування з молоддю, а також виразив надію на вирішення многолітньої суперечки між Церквою і державою за право власності на празький кафедральний собор св. Віта.

Наталія Сінкевич. Laudare, Benedicere, Praedicare - Домініканський орден на Волині в кінці XVI - на початку XIX століття, Видавництво КАЙРОС - Київ 2009 - 408с. [мова українська] Ціна 60 грн.

Книга присвячена дослідженню інституційних засад, соціосередовища та основних напрямків діяльності домініканських монастирів Волині з кінця XVI до початку XIX ст. На підставі широкого кола джерел, перш за все з архівів Києва, Варшави, Кракова та Рима, вирішується низка питань історії домініканського ордену на Волині. У досліджуваний період на Волині існували тринадцять постійно діючих чоловічих домініканських монастирів, ще три функціонували короткий час, а фундація ще трьох не була реалізована. В монографії проаналізовано особливості матеріального забезпечення ордена на Волині, причини його конфліктів з місцевим суспільством, розглянуто особливості персонального наповнення волинських домініканських конвентів. Окремі розділи присвячено духовному та інтелектуальному життю вказаних обителей, їх душпастирській, місійній, благодійницькій та культурній діяльності. Автор — кандидат історичних наук, науковий співробітник Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та Національного заповідника «Софія Київська».

З питань придбання книжки, просимо надсилатти замовлення на адресу: This e-mail address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it .

46-річний о. Кшиштоф Поплавський 30 січня був обраний провінціалом Домініканського Ордену в Польщі. Це буде його друга каденція як настоятеля польських домініканців. Цей вибір зробили представники всіх польських домініканських монастирів згромаджені на капітулі, яка відбулася у Кракові.

Вибір нового провінціала доконали, на шляху демократичного голосування, представники всіх польських домініканських монастирів згромаджені на капітулі у Кракові. 45 делегатів репрезентували близько 450 особову провінцію домініканців, яка лічить 18 монастирів на терені Польщі, а також монастирі в Білорусі, Німеччині і Сполучених Штатах. Капітул збирається що 4 роки, крім вибору провінціала обговорює також існуючу ситуацію в Ордені і вирішує його найважливіші справи, ставить завдання. Каденція настоятеля триває 4 роки і провінціал може справувати її тільки два рази під ряд. Провінціалом можуть вибрати кожного з отців, які знаходяться в Ордені принаймні 10 років. Кшиштоф Поплавський народився у 1964 році в Оструді. Після закінчення середньої школи один рік вивчав географію в Університеті Миколая Коперника в Торуні. Пізніше він вступив до згромадження салезіанців, але 4 роки пізніше у 1988 році перейшов до Ордену Домініканців. Скінчивши філософсько-теологічні студії у 1993 році, прийняв у Кракові священицьке рукоположення. Скінчив студії на Папській Теологічній Академії в Кракові з теології духовності, написавши працю на тему св. Терези з Лізьє. Був краківським душе пастирем молоді а потім став домініканським душе пастирем покликань і переїхав до Познані. Потім 3 роки був пріором монастиря і парохом у Гданську. У 2002 році виїхав на місії на Далекій Схід. Працював на Тайвані і в Китаї. У 2006 році перший раз був обраний на посаду провінціала.

Інтерв’ю з о. Кшиштофом Поплавським ОР редакції dominic.ua: http://dominic.ua/uk/Вікаріат/Хроніка/Ми-допомагаємо-вашому-Вікаріату-окріпнути.html

У великому будинку поряд зі ст. метро «Лук’янівська» люди різного віку та становища, часом навіть учорашні школярі поряд із сьогоднішніми пенсіонерами, щодня, як мінімум від 18.00 до 21.00, з якоїсь причини сидять і слухають лекції, і все це найчастіше після роботи або навчання. Це і є київський Інститут св. Томи Аквінського, яким від 1992 р. (ще з часів, коли це був Коледж католицької теології) опікуються отці-домініканці. Студенти, слухачі й викладачі Інституту — це звичайний академічний колектив. Але такий, що має незвичайну жагу до знань.

«Платон мне друг, но истина дороже»

Навчання в Інституті св. Томи хоч нелегке, та дуже цікаве. Студенти підтвердять, що знання, набуті тут, сміливо можна назвати унікальними — адже, крім усього, за них не треба платити, а вчитися або просто відвідувати лекції може кожен, хто тільки буде цього щиро і без злого наміру прагнути. Класичні мови — латина та грецька — вивчаються тут поряд з сучасними європейськими: англійською, італійською та польською. Бажаючі навіть мають змогу відвідувати курс з мови Старого Завіту — давньоєврейської. Тих, хто вперше приходить до Інституту, нерідко цікавлять навіть самі назви предметів, пропоновані до вивчення. Поряд зі Святим Письмом, богословськими предметами та класичною філософією можна знайти космологію, метафізику, епістемологію… Але вже за кілька місяців ці предмети стають звичними, а імена свв. Августина та Томи, як і Платона з Аристотелем — вже не так лякають. Інститут ставить перед собою високу, але насправді дуже складну мету — виховувати своїх студентів в дусі вірності Істині. Й студенти в міру сил та можливостей намагаються слідувати цьому нелегкому завданню.

Останнє в 2009 р. число «КВ» розповість не лише про святкування Різдва на звичний нам європейський манер, але й про Різдво у Африці, на Філіппінах, в Австралії. А чи замислювалися ви, як святкує Різдво Святіший Отець, і хто привозить Папі не лише баварські ялинки, а й фірмові телячі сосиски у банках? Різдвяний «Вісник» розповість багато цікавих незвичайних святкових історій — запрошуємо до приємного читання!

Редакція також просить звернути увагу, що «КВ» №1/2010 вийде на 17 січня 2010 року, що вже зовсім скоро постукає в наші двері. Веселих свят!

Увага! Передплатити «КВ» можна у всіх поштових відділеннях України. Підписний індекс — 01101. Також «Католицький Вісник» можна замовити за редакційною передплатою у редакції «Кайрос», тел. у Києві (044) 503-30-22. «КВ» можна знайти у католицьких парафіях України (здебільшого — західного обряду), зокрема — в парафіяльних кіосках. Настоятель будь-якої парафії може замовити «КВ» для своєї пастви за телефоном редакції.

Надходить Різдво, і ми вкотре задумуємося над сенсом цієї надзвичайної Події в історії людства та в цілій історії спасіння. Своїми теологічними роздумами про Слово, Яке стало тілом та оселилося між нами, про суть та значення Різдва у нашому житті з нами ділиться о. Петро Балог ОР. Чи збігається язичницьке розуміння Логосу і розуміння Логосу-Слова у св. Йоана Богослова? Читайте нижче.

«Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. (…) І Слово стало тілом, і оселилося між нами…» (Йн 1, 1.14)

В Літургії Урочистості Різдва Христового передбачені три відправи Служби Божої: вночі, зранку і вдень. Під час останньої з цих відправ, тобто 25 грудня протягом дня, читається пролог Євангелія від Йоана, зі своїм знаменитим і водночас глибоким вступом: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог» (Йн 1, 1).