Отже, кілька фактів, що передували події та супроводжували її:

— корони для ікони були освячені Йоаном Павлом ІІ у Ватикані 2003 р. Ідея Коронації виникла 2002 р. у Варшаві. Безпосередньо до реалізації задуму причинилися домініканці о.Ян Пьонтковський, о.Регінальд Вішньовський (уродженець Чорткова, він особисто знав домініканців, замучених 1941 р.), о.Михайло Романів (тоді ще брат, також уродженець Чорткова) та о.Андрій Камінський. О.Михайло та о.Андрій прибули з коронами для ікони в Рим, де Папа їх освятив під час аудієнції.

11 жовтня 2009 р. Папа Бенедикт XVI звершить обряд канонізації блаженного Франциска Колля і Гітарта ОР.

Франциск народився 18 травня 1812 р. в Gombrèn, маленькому селі в каталонських Пиренеях (Північна Іспанія). Він був десятою дитиною в родині бідного чесальника шерсті. В десять років він став вихованцем домініканок у Vich (Каталонія) і 1830 р. поступив до Ордену Проповідників в Хероні (Gerona), де він приніс довічні обітниці і був висвячений в диякони. Монастир в Хероні був заснований всього через 35 років після смерті св. Домініка і мав добрих вихователів і наставників в богослов’ї. Монастир суворо притримувався домініканських традицій. За свідоцтвом його сучасників, брат Франциск відрізнявся благочестивим і аскетичним життям. Тут Франциск почав вивчати богослов’я и познайомився с «Сумою теології» св. Томи Аквінського. Навик старанного навчання, знання латини и вивчення філософії допомогли йому надбати богословські знання і приготували його до служіння проповідника в майбутньому.

Як люди часів війни (поляки та українці), тепер уже люди старшого віку, дивляться на різні події та конфлікти між Україною та Польщею? Чи змогли вони простити своїм ворогам? Які духовні висновки вони зробили?

Поляки, які після війни виїхали до Польщі з України, та ті, хто залишився в Україні, дивляться на минуле по-різному. Ті, що залишилися, повинні були знайти спосіб жити у цьому регіоні, який уже не був їхнім.

На початку ХVIII ст. у храмі св. Станіслава в Чорткові можна було прочитати напис польською: «Ян Казимир, Король Польщі, був у Чорткові 1663 р. з Островенською іконою під час нападу козаків. Капеланами образу були отці-домініканці, а пріором конвенту був Казимир Тухолка». Цей надпис знаходився на Іконі Матері Божої Святого Розарію в головному вівтарі храму. Згідно з однією з версій, Ікона походила з ХV ст. і була вивезена з Островні під Вітебськом (Мінська обл., Республіка Білорусь). Перед тим, як король Ян Казимир подарував Ікону чортківським домініканцям, вона перебувала у Львові, в храмі св. Марії Магдалини, де й уславилась як чудотворна. В той час храмом св. Марії Магдалини також опікувався Орден Проповідників.

Чортків над Серетом прийняв чудотворну Ікону гідно, присутність образу допомагала місцевим мешканцям сторіччями щиро віддавати себе під опіку Діви Марії.

Вже перебуваючи в римському ув’язненні, тобто в 61-63 роках, св. Павло написав свій наступний лист — до колосян. Він скеровує їх до Бога Отця: «Дякуйте Отцеві, Який зробив вас гідними мати участь у долі святих у світлі» (Кол 1,12). Чудесним даром Божої благодаті є Його вибір, завдяки якому ми входимо в Його світло, в Його Правду.

«Він вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина» (Кол 1,13). Ісус, об’являючись Савлові на шляху до Дамаску, посилає його, аби відкривав людям очі й відвернув їх від темряви до світла, від влади сатани до Бога (пор. Діян 26,18). Страшна бо є темрява, в якій ще живе так багато людей.

Павло пише дослівно: «до царства Сина любові своєї» — бо Ісус є плодом Божої любові, є Тим, до Кого ця любов скерована. Ісус є «образом невидимого Бога» (Кол 1,15). Син, будучи справжнім, невидимим Богом, завдяки Втіленню став Богом видимим.